Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суть справи: підприємство звернулось із позовом до банку, в якому просило зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, яке належить йому на праві власності. Відповідне майно знаходиться в будівлях та спорудах на відповідальному зберіганні у ТОВ, на все рухоме і нерухоме майно якого за заявою банку накладено арешт.
Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що з огляду на предмет та підстави позовної заяви, позивач обрав невірний спосіб захисту.
Суди зазначили, що ураховуючи положення статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" позивач може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
Колегія Господарського суду ВС із таким висновком погодилась.
Відповідну постанову у справі № 910/16236/18 ВС прийняв 03.02.2020. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яку можна протестувати тут. В окремому розділі системи ви зможете ознайомитись із усіма правовими правовими позиціями ВС.
ВС вказав, що положення Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальними нормами, які застосовуються у спірних правовідносинах, а відтак обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права позивача, тобто не є ефективним.
Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
По суті позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном є як додатковий спосіб захисту прав власника майна на здійснення ним користування та розпорядження майном.
Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.
Джерело: ЮРЛІГА