Штатну чисельність законників уріжуть, бо очікується, що внаслідок реформи поменшає звернень до суду

Вже незабаром повноважною залишиться менш як половина штатної чисельності законників, а на підготовку нових кандидатів у судді піде 2 роки. Проблему дефіциту кадрів розв’язуватимуть, зокрема, за рахунок залучення до апеляційних та касаційної інстанцій адвокатів і науковців, а участь у конкурсі до судів першої інстанції зможуть брати помічники суддів, яким не потрібно буде проходити навчання. Та, головне, планується скоротити штатну чисельність законників, адже, вважають автори реформи, кількість справ після її проведення значно поменшає.

Працювати нема кому

Наприкінці липня голова Вищої ради юстиції Ігор Бенедисюк повідомив, що з різних причин рекомендовано до звільнення близько 1200 суддів.

На засіданні 4 серпня ВРЮ прийняла рішення внести подання про звільнення ще 230 законників. За даними Державної судової адміністрації, із 8673 штатних посад володарів мантій нині зайняті 7077. Причому сюди входять і 800 «п’ятирічок», в яких закінчився термін призначення: сьогодні вони не

відправляють правосуддя, а після набрання чинності новим законом втратять посади. Отже, внаслідок судової реформи в Україні залишиться менш як 5 тис. діючих суддів, тобто близько половини штатної чисельності.

Проблема посилюється тим, що всім їм доведеться проходити кваліфікаційне оцінювання. Як показав попередній досвід, 40% суддів або подають у відставку, або просто не з’являються на оцінювання, або не проходять його. Отже, можна припустити, що ще чи не половина суддів, які залишаться, також підуть із професії. Щоправда, в Раді з питань судової реформи сподіваються на меншу кількість. «Думаю, що частка буде меншою. Приблизно 30%», — сказав кореспонденту «ЗіБ» секретар ради, керівник головного департаменту правової політики Адміністрації Президента Костянтин Красовський. Слід також ураховувати, що до літа 2017 року закінчаться повноваження ще в близько 1000 «п’ятирічок».

Очевидно, на суддівський корпус очікує суттєве оновлення, що, напевно, не може не втішати налаштовану на перебудову частину суспільства. Однак навряд чи воно переймається питанням: де брати нових володарів мантій? За даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів, станом на 28 липня 2016 року резерв кандидатів на посади суддів налічує 452 особи. Та строк їх перебування в резерві закінчується вже в грудні цього року. Щоправда, у кандидатів є шанс. 28 липня ВККС оголосила серед резервістів конкурс на призначення суддів місцевих судів загальної юрисдикції. Він проводитиметься 14 вересня. Всього у списку 86 вакантних посад.

Крім того, в подальших конкурсах зможуть

брати участь призначені вперше судді, в яких закінчився 5-річний термін. За законом, їх повновадження припиняються, але вони можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу. Також у «п’ятирічок» ще є надія бути обраними безстроково до кінця вересня. Нині у Верховній Раді перебувають рекомендації щодо 821 законника. Однак, якщо законотворці й устигнуть проголосувати відповідні призначення, список володарів мантій суттєво скоротиться.

Від кількості до якості

Враховуючи, що на підготовку нових претендентів на мантії знадобиться щонайменше 2 роки, очевидно, що судова система може опинитися на межі колапсу. «Ефективність судочинства може бути забезпечена меншою кількістю суддів, ніж є зараз», — відповів К.Красовський на запитання кореспондента «ЗіБ»: «Із чого виходили автори реформи, пропонуючи таку її модель?». І пояснив, що, по-перше, новий закон передбачає укрупнення місцевих загальних судів: замість міських, районних тощо будуть створені окружні суди. А друга інстанція діятиме вже не в областях, а в апеляційних округах.

Однак відомо, що від перестановки доданків сума не змінюється: навряд чи сама по собі реструктуризація судової системи приведе до скорочення кількості справ. Якщо ж законників поменшає, то зросте навантаження на них, яке й без того сьогодні подекуди значно перебільшує розумне.

9 червня 2016 року Рада суддів прийняла рішення «Щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів» №46. Ним було

схвалено результати дослідження, проведеного за підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя», щодо визначення коефіцієнтів навантаження на володарів мантій, а також затверджено рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів їх складності. Ці дані рекомендовано застосовувати ДСАУ при ухваленні управлінських рішень. Звідси й має бути визначена обгрунтована кількість володарів мантій. Хоча нині мова може йти не стільки про скорочення штатної чисельності володарів мантій, скільки про збільшення або зменшення штату того чи іншого окремого суду залежно від навантаження.

По-друге, за словами К.Красовського, до «компетентних, етичних і доброчесних» суддів, які залишаться й «зможуть забезпечити належний рівень правосуддя», долучаться науковці та адвокати, котрі відповідно до профільного акта тепер зможуть працювати в апеляційних та Верховному судах. Що ж стосується судів першої інстанції, то секретар Ради з питань судової реформи повідомив, що ВККС установить певну спрощену процедуру для помічників суддів, які пропрацювали на посаді 5 років. Вони складатимуть відбірковий та кваліфікаційний іспити, однак не проходитимуть навчання у Вищій школі суддів.

По-третє, на різних рівнях змін профільного законодавства передбачені інструменти, покликані суттєво зменшити кількість справ у судах.

Нема спору — нема справи

Зокрема, нова редакція ст.124 Основного Закону говорить, що юрисдикція судів поширюється «на будь-який юридичний спір

та будь-яке кримінальне обвинувачення», в той час як нинішня — «на всі правовідносини, що виникають у державі».

«Якщо є спір, то це і є юрисдикцією суду», — пояснив К.Красовський. А керуючий партнер ЮФ «Антіка», член Ради з питань судової реформи Олексій Кот навів приклад: сьогодні відповідно до Цивільного кодексу реєстрація права власності на самовільне будівництво віднесена до компетенції суду. «Чи є там спір? У принципі спору там немає, це суто адміністративне питання. Але, за законом, судді змушені розглядати», — зазначив правник, додавши, що існує багато інших питань, які лише перевантажують суди.

Щоправда, в такому випадку певний державний орган усе одно прийматиме рішення на користь або проти особи, яка до нього звернулась. Існує велика ймовірність, що, коли цей орган не задовольнить прохання особи, вона піде шукати правди до володарів мантій, оскаржуючи його рішення. Втім, принаймні законникам не доведеться витрачати час, якщо адмінорган задовольнить прохання заявника.

Хоча в цьому контексті передусім варто було б приділити увагу покращенню роботи самих держорганів, наприклад увести персональну матеріальну відповідальність за незаконні рішення. Почати можна було б, приміром, із податківців: за даними судді Окружного адміністративного суду м.Києва Ольги Дегтярьової, 35% справ, які перебували на розгляді в усіх окружних адмінсудах, стосуються податків. При цьому з року в рік платники податків виграють половину таких спорів.

Альтернативне врегулювання

Крім того, зміни до згаданої статті Конституції передбачають, що законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору. Також у проекті нового Господарського та у змінах до Цивільного процесуального кодексу передбачено норми, відповідно до яких «сторони вживають заходи для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом». З одного боку, ці положення дійсно сприятимуть вирішенню певних спірних питань у позасудовому порядку. А з другого — можуть лише затягувати відновлення порушених прав. Наприклад, із практики вирішення податкових спорів відомо, що адміністративне оскарження дій чи рішень фіскалів майже не дає результатів платнику. Й обов’язковість попереднього адміністративного оскарження в таких справах затягуватиме процес відновлення справедливості.

Великі надії покладаються також на інструменти досудового та позасудового врегулювання спорів, зокрема, на медіацію. В парламенті сьогодні вже зареєстровано два відповідні законопроекти (№№3665 і 3665-1). Нагадаємо: в травні цього року профільний комітет Верховної Ради рекомендував прийняти за основу перший, урахувавши при його доопрацюванні деякі положення альтернативного. Зокрема, пропонується визначити, що медіація може застосовуватися в будь-яких конфліктах (спорах), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у кримінальних провадженнях та справах щодо адміністративних правопорушень. Також відповідно до запропонованих змін сторони мають право домовитися про включення

письмового медіаційного застереження до договору, згідно з яким вони погоджуються передати на медіацію всі або певні спори, що можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер.

Щоправда, наявність медіаційного застереження в договорі не є перешкодою для звернення до суду. Автори проекту відзначають, що його прийняття «як частини судової реформи» «розвантажить суди від справ, які можна вирішити силами учасників спору, зекономить не тільки їхні, а й бюджетні кошти, які сьогодні витрачаються на забезпечення діяльності судів». Однак, якщо й відповідний закон буде прийнято, навряд чи слід очікувати, що новий механізм вирішення спорів стане популярним уже завтра. Отже, він не зніме навантаження на суди найближчим часом.

«Процесуальні фільтри»

Крім того, розвантаженню суддів має сприяти інститут спрощеного провадження. Процедуру хочуть удосконалити у змінах до ЦПК, а також запровадити спрощену форму судочинства в господарському процесі. Зокрема, відповідно до нового проекту ГПК за певних умов суд може розглянути справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін лише за наявними у справі матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Передбачається, що цивільні справи можуть розглядатися за спрощеною процедурою, якщо ціна позову не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, а також інші справи за згодою сторін, окрім певних винятків. У господарському процесі

відповідний поріг дорівнює одній тисячі м.з.п.

Також завдяки змінам до процесуальних кодексів мають дещо розвантажитися апеляційні суди. Так, пропонується, що апеляційні скарги на рішення у справах, розглянутих у порядку спрощеного провадження, а також на ухвали суду першої інстанції розглядатимуться суддею одноособово. Водночас суддя може прийняти рішення про колегіальний розгляд з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи.

Крім того, передбачається виокремити так звані малозначні справи. Наприклад, у цивільному процесі апеляційні скарги у справах із ціною позову, меншою за 5 м.з.п. (з 1 травня цього року — 7250 грн.), розглядатимуться без повідомлення сторін. Для господарського процесу цей поріг становитиме 20 «мінімалок» (29000 грн). Щоправда, з урахуванням конкретних обставин суд може слухати такі справи з викликом учасників. Та головне, що вони не підлягають касаційному оскарженню.

З одного боку, це значно спростить законникам роботу, адже інколи витрати на провадження суттєво перевищують ціну позову. А з другого — іноді відновлення справедливості набагато важливіше, ніж вартість предмета спору. Крім того, позбавлення позивача права на касаційне оскарження може бути розцінене Європейським судом з прав людини як перешкоджання доступу до суду. Та й адвокати вже придумали, як обійти такі «процесуальні фільтри». Наприклад, до ціни позову можна додати невеличку суму, аби перевищити 5 м.з.п., або просто включити до нього немайнову вимогу. Втім, проекти кодексів поки ще обговорюються, і кваліфікаційні

ознаки «малозначних справ» можуть бути підкориговані.

Ставка на професіоналізм

Зрештою, на думку авторів судової реформи, навантаження на суди має зменшитися в результаті підвищення кваліфікації учасників процесу та встановлення відповідальності за зловживання ними своїми правами. Зокрема, йдеться про запровадження адвокатської монополії на представництво в судах. Адже, з одного боку, адвокати є фахівцями, а з другого — вони перебувають під загрозою дисциплінарної відповідальності.

До того ж учасників процесу будуть штрафувати за зловживання правами. Так, проект ГПК передбачає фінансову санкцію в розмірі від 5 до 100 м.з.п. за невиконання дій, покладених судом на учасника процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів тощо. Хоча поки що невідомо, якою буде практика застосування цієї норми й чи не будуть законники зловживати новими можливостями.

Також пришвидшенню судового розгляду повинна сприяти норма проекту ГПК, відповідно до якої всі докази мають бути надані сторонами до початку розгляду справи по суті. Принаймні суду не доведеться оголошувати численні перерви в засіданні для вивчення сторонами доказів, які можуть подаватися, зокрема, для затягування процесу. Хоча норма обмежить права й можливості сторін.

Та й доказів побільшає. Наприклад, одним із доказів буде вважатися висновок експерта,

складений на замовлення учасника справи. При цьому експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті ж права й обов’язки, що й експерт, який проводить судову експертизу на підставі ухвали суду. За словами О.Кота, це міжнародна практика. «Думаю, це буде великий крок уперед», — зауважив він. Хоча наразі важко сказати, як суди користуватимуться такими доказами, адже висновок експерта для суду не має наперед встановленої сили.

У руслі трендів

Крім того, розглядається можливість запровадження процедури об’єднання однотипних позовів, так званого механізму class action. За словами О.Кота, подібних позовів було багато в соціальних та пенсійних справах, зокрема щодо дітей війни та ін. Суди змушені були витрачати багато часу на винесення рішень за великою кількістю майже однакових позовів, часом написаних одним правником та роздрукованих позивачами з Інтернету. Проте їх можна було б об’єднати та винести одне рішення. Для України це актуально ще й тому, що в нас інколи органи влади приймають рішення, які одночасно порушують права великої кількості людей.

Зрозуміло, що велику надію покладають на електронний суд. Це позбавить необхідності носити велику купу документів по інстанціях, значно пришвидшиться розгляд справи тощо. Однак суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко застерігає, що певні категорії справ усе ж мають розглядатися виключно в судовому засіданні з обмеженим застосуванням технологій електронного судочинства. «Суддя має дослідити докази особисто, допитати осіб, які беруть участь у справі, допитати свідків, заслухати висновок

експерта, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази. У цьому полягає принцип безпосередності судового розгляду як однієї з гарантій здійснення правосуддя. Не можна допустити зайвої формалізації, викривлення чи нівелювання безпосередності сприйняття судом доказів при розгляді певних категорій справ, адже, наприклад, певні нюанси в поведінці людини можна побачити лише безпосередньо в судовому засіданні», — зауважила суддя.

Куди допливемо?

Виходить, що всі механізми розвантаження судової системи запрацюють у перспективі, і невідомо, наскільки вони виявляться ефективними. Проте суддівський корпус дуже «схудне» вже найближчим часом. Причому ситуація з навантаженням дуже складна.

Втім, очевидно, що необхідну штатну чисельність законників найближчим часом уже недоцільно буде визначати, виходячи з розрахунків нормативного навантаження на суддю, зроблених за старих умов. Принаймні нині важко щось обчислювати, коли ще невідомо, як та наскільки ефективно працюватимуть запропоновані механізми зменшення кількості справ. Імовірно, доведеться йти емпіричним шляхом та розв’язувати кадрові проблеми точково там, де ситуація буде найгіршою.

«Ми йдемо в буремному морі на кораблі й одночасно його латаємо, не заходячи в док», — схарактеризував ситуацію К.Красовський. Отже, чи допливе кудись це судно і коли?

Поки що доводиться лише гадати.