Верховна «матрійка», або Які проблеми створять незвичні назви структурних підрозділів ВС

Говоримо «суд» — розуміємо «палата»

На момент виходу з Ради з питань судової реформи чергової редакції профільного закону в структурі ВС значилися «касаційні (підрозділи)» без назви. Напевне, науковцям не вистачило часу для того, аби вигадати назву для поділу найвищого судового органу, відмінну від звичного терміна «палата». Але на етапі реєстрації проекту №4734 у Верховній Раді дужки, не мудруючи, замінили на слово «суд». Часу проаналізувати весь документ на предмет узгодженості такої назви з іншими положеннями вже не було. Як наслідок, неузгодженості доведеться долати за принципом: «Ну, ви у курсі, що ми мали на увазі...»

Як відомо, назва нового корабля має не останнє значення для його подальшої долі. Якщо ж ідеться про державні органи, то на перший план виходить припустимість назви установи з погляду Конституції. Саме на такому підході неодноразово наголошував Конституційний Суд, зокрема, коли йшлося про назву Рахункової палати або створення Касаційного суду України.

А те, чи можуть поруч з вищими спеціалізованими існувати ще якісь касаційні суди, — тема для окремого дослідження. Але вже зі статусом таких підрозділів можуть виникнути проблеми.

За новим законом «Про судоустрій і статус суддів», усі суди є юридичними особами. Якщо підрозділ у своїй назві містить слово «суд», то, очевидно, і він також, якщо інше не передбачено законом. А про такий виняток згадати забули. Тож якщо голова якогось касаційного підрозділу вирішить зареєструвати свій суд як юрособу, то формально підстав для відмови не буде. Тим більше що подібне не буде чимось екстраординарним. Адже й у бізнесових структурах чи громадських організаціях часто створюються відокремлені підприємства чи підрозділи зі статусом юрособи. Натомість побудова Верховного Суду за принципом концерну дійсно є унікальною.

Додамо до цього ще й право голів касаційних судів видавати накази та розпорядження з питань, що належать до їхніх адміністративних повноважень, і отримаємо подобу дійсно господарської структури. З усіма управлінськими конфліктами, що їй притаманні. Зокрема, чиї розпорядження виконувати рядовим суддям: Голови ВС чи голови КС при ВС?

Філологічний аспект

Крім юридичних труднощів, нова структура ВС ризикує заплутатися у мовних правилах та статусах.

Поява такого підрозділу як «Велика Палата», є не що інше як калька з «Grand Chamber» Європейського суду з прав людини. Але в структурі ЄСПЛ це цілком виправдано, оскільки першою інстанцією розгляду скарг є просто «сhamber» (палата), рішення якої стають остаточними, якщо не оскаржені до GС. Не викликає здивування й написання обох слів з великої літери: такими є правила англійської для власних назв.

За правилами української орфографії, дві великі літери у назві припустимі виключно для найвищих державних установ, як-от: «Верховний Суд», «Верховна Рада». Тобто «Велика Палата» (аби мати право на таке написання) має бути єдиним і, головне, самостійним органом. Але це не відповідає задуму авторів закону.

Також виникає дилема щодо написання назв посад суддів ВС. За законом, конкурсний добір проводитиметься не просто до Верховного Суду, а до конкретного підрозділу. То чи повинна в указі Президента про призначення зазначатися назва касаційного суду? Якщо ні — ніщо не заважатиме переведенню до іншого підрозділу в межах ВС. Якщо так, то у разі бажання судді змінити спеціалізацію йому знову доведеться брати участь у конкурсі та отримувати рекомендацію Вищої ради правосуддя, а главі держави — видавати указ про переведення з ВС до… ВС! І це виглядатиме доволі незвично для багатьох світових судових систем.

Прикметно, що в законі (в редакції проекту №4734) добір з урахуванням спеціалізації передбачений лише для суддів вищих спеціалізованих судів (ст.81). Тобто формально претенденти на крісло у ВС складають єдиний іспит, отримують загальний рейтинг і лише під час участі у конкурсі самостійно визначаються з підрозділом ВС, де мають намір працювати.

До Великої палати ВС судді обиратимуться своїми ж колегами. То чи має бути розпорядчий акт про переведення (прикріплення, відрядження?) до ВП, який видаватиме Голова ВС на підставі рішень зборів касаційних судів? Адже у ст.45 проекту згадуються вже «судді Великої палати Верховного Суду». І це не просто словосполучення, а певний статус, який повинен документально фіксуватися.

Якщо кандидат призначатиметься як «суддя Касаційного… суду Верховного Суду», то у разі обрання до ВП ВС він повинен писатися як суддя ВП ВС (нагромадження «суддя Касаційного… суду Великої палати Верховного Суду» навіть вимовити буде непросто). Але у такому випадку після закінчення 3 (6)-річної каденції він формально втратить право повернутися на попереднє місце роботи, оскільки ні збори суддів, ні Пленум не уповноважені законом звільняти суддів ВП ВС чи переводити їх у межах підрозділів.

Можна призначати переможців конкурсів все ж до ВС і далі у дужках вказувати назву підрозділу. Це не кращий вихід, але принаймні він не створюватиме юридичних складнощів для самих суддів.

Не шукайте логіки в реформі

Загалом дуже важко вигадати більш стабільну побудову, ніж та, що тримається на трьох опорах. У цьому випадку — трьох інстанціях і, відповідно, трьох рівнях судових органів. Натомість новий судоустрій матиме доволі дивний вигляд, оскільки всередині найвищого органу матиме відразу дві касаційні інстанції, та ще й із ротацією суддів між ними. А обабіч — ще й два вищі спеціалізовані, які не спиратимуться на жодні інші структури.

За прогнозами експертів, тепер перед реформаторами постало надскладне завдання: як змусити працювати такого «франкенштейна»? Адже якщо зі структурою ще якось можна домислити самотужки, то процесуальні норми не можуть містити прогалин чи двозначностей.

Як бути, наприклад, з обов’язковістю рішень ВС, включаючи ті, що були прийняті попереднім складом? Очікується, що до нового Суду прийдуть і нові кадри із власними теоретичними і практичними поглядами. Тож на перших порах у них виникне спокуса переглянути ті правові позиції, які вони вважають хибними.

Спірні ситуації так чи інакше доведеться врегульовувати ВП ВС, аби забезпечити єдність практики. Але її склад теж не залишатиметься стабільним. Через 3 роки відбудеться ротація, і не виключено, що у нової більшості виникне бажання відстояти свої погляди, які раніше їхні колеги визнали неправильними. Якщо, як це часто буває у наукових колах, зійдуться в клінчі дві різні школи, то на виході матимемо ще й неоднозначну практику ВП ВС. А з нею розбиратися не буде кому, крім європейських інстанцій. Хіба що судді ВС домовляться між собою: сьогодні я не скасовую твоїх рішень, завтра ти не чіпаєш моїх.

Урешті-решт усі реформи на початковому етапі стикаються з певними труднощами. І долати їх тим легше, чим меншу варіативність містять акти, на підставі яких вони проводяться.

P.S. На минулому тижні парламент відхилив проект постанови щодо скасування результатів голосування за судову реформу. Тож невдовзі матимемо офіційний текст закону і підстави для більш предметного аналізу його положень.

РОМАН ЧИМНИЙ