Право громадян на одержання допомоги по безробіттю

Право громадян на соціальний захист під час безробіття гарантується статтею 46 Конституції України та забезпечується реалізацією Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

Умови отримання допомоги по безробіттю, її тривалість і розмір визначаються, зокрема, статтями 22, 23 Закону та Порядком надання допомоги по безробіттю, затвердженим наказом Мінпраці України від 20.11.2000 № 307.

Право на допомогу по безробіттю, залежно від страхового стажу, мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами є:

– навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

– строкова військова служба;

– здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

– періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску;

– інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Допомога по безробіттю у мінімальному розмірі (544 грн. згідно з постановою Фонду соціального страхування на випадок безробіття від 12.04.2012 № 327 ) надається:

— застрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, мають страховий стаж менше шести місяців;

— застрахованим особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків; прогул; поява на роботі в нетверезому стані; вчинення за місцем роботи розкрадання); статтею 41 (додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника за певних умов) і статтею 45 Кодексу законів про працю України (розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації);

— молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби;

— зареєстрованим (взятим на облік) внутрішньо переміщеним особам, які не мають документів, необхідних для надання статусу безробітного, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в державній службі зайнятості, а для осіб, які були звільнені з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, — з 91-го календарного дня.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років (для внутрішньо переміщених осіб —180 календарних днів).

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

— перші 90 календарних днів – 100 відсотків;
— протягом наступних 90 календарних днів – 80 відсотків;
— надалі – 70 відсотків.

Законом визначені умови скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю на строк до 90 календарних днів у разі:

– звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін;

– звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України;

– приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю;

– порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;

– перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

– припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.