ВС зробив висновок щодо проведення публічних торгів

На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про останню повинен бути дійсним. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 24 грудня 2014 року №6-205цс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

24 грудня 2014 року      м.Київ       №6-205цс14

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 16 до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», Товариства з обмеженою відповідальністю «Активзембуд», Державної виконавчої служби, третя особа — Публічне акціонерне товариство «Банк «Петрокоммерц-Україна», про визнання прилюдних торгів недійсними, за заявою Особи 16 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і

кримінальних справ від 14.04.2014,

ВСТАНОВИЛИ:

У серпні 2013 року Особа 16 звернувся до суду із зазначеною позов­ною заявою, посилаючись на те, що рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 3.12.2010 стягнуто солідарно з нього та Особи 17 на користь ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором у сумі $5725965,89, що еквівалентна 45864986 грн. 86 коп., штраф 1100 грн. і судові витрати.

У межах виконавчого провадження про стягнення з нього на користь ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» зазначеної заборгованості відчужено з третіх прилюдних торгів, які відбулися 15.02.2013, належну йому земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області.

Вважає, що вказані торги відбулись із порушенням законодавства, зокрема ч.5 ст.58 закону від 21.04.99 №606-XIV «Про виконавче провадження», пп.3.2, 3.11, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.10.99 №68/5 та зареєстрованого в Мін’юсті 2.11.99 за №745/4038, положень Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 15.12.99 №74/5 та зареєстрованої в Мін’юсті 15.12.99 за №865/4158. Оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів і стартову ціну реалізації майна, копія акта про проведення прилюдних торгів йому не надсилалася, звіт про оцінку земельної ділянки на момент проведення

прилюдних торгів утратив чинність, Особа 16 просив визнати прилюдні торги від 15.02.2013, протокол проведення прилюдних торгів від 15.02.2013 та акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 22.03.2013 недійсними, застосувати реституцію як наслідок недійсності прилюдних торгів.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29.10.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5.03.2014, в задоволенні позову Особи 16 відмовлено.

Ухвалою ВСС від 14.04.2014 відмовлено Особі 16 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду.

У заяві про перегляд ухвали ВСС від 14.04.2014 Особа 16 порушує питання про скасування цієї ухвали й направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу, — неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ч.5 ст.58, ч.5 ст.62 закону «Про виконавче провадження», пп.3.2 тимчасового положення, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Особи 16 посилається на ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС:

від 25.05.2011 — у справі за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності на квартиру

(№6-1092св11);

від 25.12.2013 — у справі за позовом про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними (№6-36102св13).

А також на постанову Вищого господарського суду від 30.07.2013 у справі за скаргою на дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (№26/139).

У справі №6-36102св13 суд касаційної інстанції залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову без змін, виходячи з того, що на час проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна відповідно до вимог ч.5 ст.58 закону «Про виконавче провадження» утратив свою чинність, оскільки від моменту підписання вказаного звіту суб’єктом оціночної діяльності до дня проведення прилюдних торгів минуло понад 6 місяців. У зв’язку із цим суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що проведення прилюдних торгів за ціною, вказаною у звіті про оцінку майна, який на день проведення прилюдних торгів утратив чинність через сплив 6-місячного строку його дії, є порушенням вимог ч.5 ст.58 закону «Про виконавче провадження» та норм тимчасового положення, що є підставою для визнання таких торгів недійсними.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, відмовивши в задоволенні позову, дійшли висновку, що зняття майна з прилюдних торгів унаслідок закінчення встановленого ч.5 ст.58 закону «Про виконавче провадження» 6-місячного

строку звіту про оцінку майна не передбачено тимчасовим положенням.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в указаному для прикладу судовому рішенні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах ВС уважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 27.05.2011 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з Особи 16 і Особи 17 на користь ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна» заборгованості за кредитним договором від 25.09.2007 в сумі $5725965,89, що еквівалентна 45864986 грн. 86 коп., штрафу 1100 грн. та судових витрат.

У межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем було описано й арештовано належну позивачу земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області.

Відповідно до висновку про експертну грошову оцінку, виконаного ТОВ «Українська експертна група» 10.04.2012, ринкова вартість указаної земельної ділянки станом на 10.04.2012 становила 88747 грн.

У подальшому Державна виконавча служба передала документи щодо ре­алізації земельної ділянки до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».

ПП «СП «Юстиція» призначило прилюдні торги з реалізації земельної ділянки на 30.10.2012, проте вони не відбулись у зв’язку з відсутністю покупців, унаслідок чого земельну ділянку було уцінено державним виконавцем до 66560 грн. 25 коп. (без податку на додану вартість).

Другі прилюдні торги з реалізації земельної ділянки ПП «СП «Юстиція» призначило на 15.01.2013, однак вони також не відбулись через відсутність покупців, у зв’язку із чим земельна ділянка була уцінена державним виконавцем до 44373 грн. 50 коп. (без податку на додану вартість).

Треті прилюдні торги були призначені на 15.02.2013.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 15.02.2013 переможцем торгів стало товариство з обмеженою відповідальністю «Активзембуд», яке придбало майно боржника за ціною 44400 грн. (без податку на додану вартість).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах ВС виходять із такого.

Примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих законом «Про виконавче провадження», Цивільним кодексом та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення

виконавчих дій відповідно до закону.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений в ст.16 ЦК, згідно з п.2 ч.2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених чч.1—3 та 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 цього кодексу).

Частиною 3 ст.62 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст.58 цього закону.

Частинами 2—4 ст.58 закону «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (ч.5 ст.58, ч.3 ст.62 закону «Про виконавче провадження»).

Частинами 1 та 5 ст.58 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться

державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до закону від 12.07.2001 №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом 6 місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб’єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку й на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж 6 місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах.

Прилюдні торги повинні бути проведені в 2-місячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (п.3.3

тимчасового положення).

Частиною 5 ст.62 закону «Про виконавче провадження», п.7.1 тимчасового положення, абз.3 п.5.12.2 інструкції передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців та з інших, визначених тимчасовим положенням причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більш ніж на 30%. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у 10-денний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності (пп.2.6, 3.2, 3.4 тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що повторні

прилюдні торги повинні відбутись у межах 6-місячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після спливу 6-місячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів для реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: ч.5 ст.58 закону «Про виконавче провадження», пп.3.2, 3.4 тимчасового положення.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.12.2013 у справі за позовом про визнання прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна недійсними (№6-36102св13), яка надана заявником як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

У справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми ч.5 ст.58 закону «Про виконавче провадження», п.3.2 тимчасового положення та не застосували до спірних правовідносин норми стст.16, 203, ч.1 ст.215 ЦК, п.3.4 тимчасового положення, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не врахували, що звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки цей звіт проведений 10.04.2012, а відчуження спірного нерухомого майна з прилюдних торгів відбулось 15.02.2013, тобто більш ніж через 9 місяців

після проведення оцінки майна, що є порушенням вимог ч.5 ст.58 закону «Про виконавче провадження» і пп.3.2, 3.4 тимчасового положення.

Таким чином, судові палати у цивільних та господарських справах ВС установили, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною.

За таких обставин відповідно до п.1 ч.1 ст.355 і чч.1 та 2 ст.360⁴ ЦПК ухвала ВСС від 14.04.2014 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Тоді як зміст ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.05.2011 (№6-1092св11) та постанови ВГС від 30.07.2013 (№26/139), на які посилається заявник, їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дають підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду 2 чи більше справ за тотожних предмета спору, підстави позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин ухвалили різні за змістом судові рішення в подіб­них правовідносинах, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360³, чч.1 та 2 ст.360⁴ ЦПК, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛИ:

Заяву Особи 16 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 14.04.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.