ВС зробив висновок щодо стягнення збитків

Виявлені збитки, заподіяні державі чи об’єкту контролю, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги про усунення порушень. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 18 вересня 2014 року №21-332а14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

18 вересня 2014 року                                                    м.Київ                                                   №21-332а14

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, виконувача обов’язків начальника контрольно-ревізійного відділу в Високопільському районі Херсонської області Бідніна І.О. про зобов’язання виконати пункти вимоги та за зустрічним позовом інспекції до центру зай­нятості про зобов’язання виконати

пункти вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року центр зайнятості звернувся до суду з позовом до інспекції, в.о. начальника Бідні-на І.О. про визнання частково нечинним акта ревізії та скасування пп.2 і 5 вимоги від 20.01.2012 №45-15/58. У свою чергу інспекція звернулась із позовом до центру зайнятості про зобов’язання виконати пп.2 і 5 вказаної вимоги. Ухвалою від 13.04.2012 Херсонський окружний адміністративний суд вищевказані справи об’єднав у одне провадження.

На обгрунтування позовних вимог центр зайнятості зазначив, що оскаржувану вимогу інспекція прийняла на підставі акта ревізії від 26.12.2011 №46-30/13 фінансово-господарської діяльності центру зайнятості за період з 1.01.2009 до 1.01.2011. Позивач уважає помилковими висновки ревізії, викладені у вказаному акті, зокрема щодо завищення центром зайнятості на 1627 грн. 83 коп. виплат на оплату праці та нарахування на заробітну плату безробітних, направлених на громадські роботи до Високопільської селищної ради Херсонської області (п.5 вимоги).

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2012 позовні вимоги центру зайнятості задовольнив частково: скасував п.5 вимоги, а в частині позовних вимог про визнання частково нечинним акта ревізії провадження у справі закрив, у решті позовних вимог відмовив. Суд також частково задовольнив позовні вимоги інспекції, зобов’язавши центр зайнятості виконати п.2 вимоги, а в решті позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.09.2012, залишеною без

змін ухвалою ВАС від 19.03.2014, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог центру зайнятості про скасування п.5 вимоги скасував та ухвалив нову постанову, якою зобов’язав центр зайнятості виконати цей пункт вимоги.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір посадових окладів осіб, які були працевлаштовані на громадські роботи до селищної ради на посади працівників 1 тарифного розряду, має визначатися на рівні мінімальної заробітної плати. Селищна рада на підставі абз.3 п.16 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою КМ від 10.09.2008 №839, могла виплачувати цим працівникам заробітну плату, вищу за мінімальну, але за власний рахунок і без компенсації такого перевищення центром зайнятості.

Не погоджуючись із ухвалою ВАС від 19.03.2014, центр зайнятості звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах при визначенні розміру оплати праці безробітним, залученим до участі в оплачуваних громадських роботах, зокрема п.16 Положення про порядок організації та проведення громадських робіт.

На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права центр зайнятості послався на ухвалу ВАС від 4.07.2013 (справа №К/800/7822/13), в якій касаційний суд у подібних правовідносинах, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної

інстанцій, ді­йшов висновку, що громадські роботи організовуються на договірній основі між центром зайнятості та роботодавцем. Заробітна плата безробітним, які беруть участь в оплачуваних громадських роботах, визначається сторонами з урахуванням обсягу робіт, які виконуються саме безробітними на договірних умовах, оскільки обсяг робіт, який виконується безробітними і штатними працівниками, є різним.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цієї норми матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду виходить із такого.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію, затвердженим указом Президента від 23.04.2011 №499/2011, зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів, уходить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під

час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4 п.4 положення про Держфінінспекцію).

Відповідно до п.6 зазначеного положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів.

Також Положенням про Держфін­інспекцію установлено: якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.93 №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані й занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про

припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позики використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та, у разі виявлення порушень законодавства, пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, заподіяних державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів, та звернутися до суду в інтере­сах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і в цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла

висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені під час перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

У справі, яка розглядається, інспекція пред’явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їх розмір та стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах ВС у постановах від 15.04 та 13.05.2014 (справи №№21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву центру зайнятості слід задовольнити частково: скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Крім того, під час нового судового розгляду суду касаційної інстанції слід перевірити

підставність прийняття до провадження позову інспекції та об’єднання в одне провадження позов­них вимог.

Ураховуючи наведене та керуючись стст. 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Високопільського районного центру зайнятості Херсонської області задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 19.03.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстан-ції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.